freel спалах

спалах

Про цю пісню розповідають на уроках української літератури в школах:
https://www.instagram.com/tv/CBXj794HHbf/

Подивись, як я виконую «Спалах» вживу: https://youtu.be/Iy-ClC_HOkg

Ставай патроном, якщо хочеш, щоб такої української музики було більше:
https://www.patreon.com/mefreel
Подякувати за творчість: https://send.monobank.ua/3WySyLmXrG
Інші сервіси: https://linktr.ee/me.freel

Слухай альбом «Спалах» на музичних сервісах: 
Apple Music: https://goo.gl/YtySpK
Spotify: https://goo.gl/fAKGDR
Deezer: https://goo.gl/7Gp5hn
YouTube Music: https://bit.ly/3JNIIRG

Підписуйтесь на канал: https://goo.gl/xZHydK 
Інші кліпи тут: https://goo.gl/952f6A

Трек «Спалах» написаний під час останніх боїв за Донецький аеропорт. Слідкуючи разом з усією країною за новинами, думав: «Я зобов'язаний щось зробити, не можна сидіти, склавши руки». І написав «Спалах».

Оператор: Костянтин Кляцкін, кадри з відео «Дума про піхотинця. 1908-2018» — https://goo.gl/mE8bJv

***
Смерть обіймає найкращих м'якими білими лапами,
Мама, дивись, ти вві сні кров'ю із носа подушку заляпала, 
Мама у дзеркала тихо шепоче так: «Синочка, синочка, рідний!» 
Тільки вона може шкірою чути те, що там іншим не видно

Небо вмить стало залізним, потім на нас раптом зверху упало
Нашо на нього ви лізли? Чи вам землі видавалося мало? 
Вчора ти з крові і плоті — і вже сьогодні лиш номер.
Мамо, тут холодно, що буде потім? Холод собачий, піднятий комір 

Бога немає, мам! Як він мене забере? 
Страху немає, це означає, що не існує і смерті  
Все було б добре, та нам всім під ноги з дерев 
Цієї осені падали зверху тільки порожні конверти 

О, не журися за тіло, це лиш набір — шкіра та м'язи, 
Мапу щодня я малюю тобі, та тут немає дороговказів.
Нас з пацанами багато — іскрами вгору вогняний гейзер,
В небо сьогодні погляньте із татом, я поряд із Бетельгейзе 

Я тихо жив, не користуючись попитом, був із емоцій і м'яса,
В аеропорті будь-хто стане роботом, і вже забув я своє ім'я сам.   
Мої суглоби — шарніри, а замість крові мастило — і пофіг  
Вами сьогодні в прямому ефірі тут повечеряє Сергій Прокоф'єв

Ми тут зажаті, напевно, у найміцніші на світі лещата,
Мам, ще не темно, можна ми з хлопцями ще забіжим на Хрещатик? 
Стукають разом із серцем підошви, діжка із квасом, каштани, пломбір
Мамо, мамусю, а можна я з пошти прямо в дитинство подзвоню тобі?

Сумно і пусто — так найчастіше, серце моє має бути хоробрим, 
Станеш мангустом, коли у тиші навколо тебе чатують лиш кобри,
Із злетних смуг наших відносить в Валгаллу вогняним вихором,     
Плач Ярославни по всій країні —від Позняків і до Сихова 

Ти пам'ятаєш, залізом просякло повітря, в день той напилась земля, 
Звідки калюжі ці, хто їх тут витре, сльози іржаві з'їдає імла, 
Я як щеня, що не люблять, на глибину залізло й не тоне,
Ні, ми не роботи, ми живі люди, нас півкраїни залізобетонних

Я сподіваюсь, ти іще не спала
Я сподіваюсь, що не розбудив, 
Здається, це останній залп, останній спалах, 
Дзвоню, бо я люблю тебе, бо я іще живий

Я сподіваюсь, ти іще не спала
Я сподіваюсь, що не розбудив, 
Здається, це останній залп, останній спалах, 
Дзвоню, бо я люблю тебе, бо я іще живий

#freel #спалах #українськийреп #українськамузика #пісніпровійну

freel - спалах

analitika

statistika